Класифікація бронеплит: який рівень захисту вибрати?

Вибір рівня захисту плити на плитоноску — це не примха, а чіткий розрахунок: чи зупинить пластина пістолетний калібр, чи витримає влучання бронебійного снаряда? Занадто слабкий захист може коштувати здоров’я або життя, занадто потужний створює зайву вагу, яка впливає на вашу мобільність і бойову ефективність. Тож бронеплити потрібно вибирати, виходячи з наявних загроз і особливостей бойових умов.

Класифікація бронеплит за рівнями захисту

Бронеплита — це захисний елемент, що поглинає енергію від ударів кулі, уламків, захищає від рикошетів і вибухових хвиль. Різні рівні захисту визначають, які види боєприпасів плита може зупинити — від пістолетних куль до бронебійних снарядів.

Система NIJ (США)

Один з поширених у світі стандартів для визначення бронезахисту — NIJ (National Institute of Justice, США). З’явився він ще у 1972 році, коли американські правоохоронні органи зіткнулися з проблемою неоднорідної оцінки бронежилетів. До цього чітких методик і єдиної стандартизації не існувало.

NIJ регулярно вдосконалює стандарти й розширяє зону їхньої дії, проводячи додаткові тестування. Зараз у світі спираються на версію 2008 року, яка встановлює чіткі критерії для визначення рівня захисту бронеплит, шоломів та іншого спорядження.

Класифікація NIJ передбачає розподіл за такими рівнями:

• NIJ IIa — мінімальний захист, який витримує кулі калібру 9×19 мм та .40 S&W, але неефективний проти потужніших боєприпасів;
• NIJ II — покращений варіант, який зупиняє .357 Magnum та краще захищає від 9×19 м;
• NIJ IIIa — найвищий захист для м’яких бронежилетів, здатний витримати .44 Magnum та .357 SIG, але без шансів проти гвинтівок;
• NIJ III — перший рівень твердих бронеплит, розрахований на зупинку 7.62×51 мм (.308 Win) та більшості куль гвинтівкового калібру без бронебійного осердя;
• NIJ IV — топовий рівень, що витримує .30-06 AP (бронебійний), а також більшість загроз, з якими можна зіткнутися в бою.

Цим стандартом часто користуються армії НАТО. Він може охопити основні загрози та дає змогу вибрати оптимальний рівень захисту, орієнтуючись на можливі ризики.

Під час випробовувань бронеплити перевіряють на стійкість до куль різного калібру. Далі переходять до визначення кінетичної енергії удару й оцінки ризиків для тіла людини після зіткнення з боєприпасами чи уламками. Також тестують стійкість до ударів і деформацій, довговічність під впливом вологи, підвищеної температури тощо. І тільки після цього бронеплити отримують відповідну сертифікацію.

Система ДСТУ (Україна)

В Україні для визначення рівня захисту бронеплит використовують стандарт ДСТУ 8782:2018. Він адаптований до наших умов і відповідає усім викликам та загрозам, що існують на різних лініях фронту.

У ДСТУ система класифікацій має шість рівнів:

• клас 1 — мінімальний захист, що витримує кулі пістолетного калібру 9×18 мм ПМ (звичайна оболонкова);
• клас 2 — покращений рівень, що зупиняє кулі 9×18 мм ПМ (зі сталевим осердям) та ТТ 7,62×25 мм (оболонкова);
• клас 3 — захист від куль 5,45×39 мм і ТТ 7,62×25 мм (зі сталевим осердям) та деяких гвинтівкових боєприпасів малого калібру;
• клас 4 — перший рівень захисту від автоматних патронів, що витримує 5,45×39 мм (АК-74) та 7,62×39 мм (АКМ) зі звичайними кулями;
• клас 5 — утримання бронебійних куль 5,45×39 мм БЗ та 7,62×39 мм БЗ (АК-74, АКМ);
• клас 6 — зупинка куль Б-32 (снайперська гвинтівка СГД), бронебійних патронів 7,62×54R.

Система передбачає, що кожен вищий клас захищає від усіх загроз, які були на попередніх рівнях. Тобто бронеплити 3 класу захисту зупиняють ті ж самі кулі, що плити 1 і 2 рівнів. А бронеплити 4 клас можуть зупиняти боєприпаси, що характерні для 1, 2 і 3 рівнів.

Що стосується способів випробовування та сертифікації, то в лабораторних умовах бронеплити проходять балістичні випробовування, перевірку деформації удару й стійкість до зовнішніх чинників та механічних пошкоджень тощо. Варто розуміти, що для українських військових насамперед варто орієнтуватися на ДСТУ. Адже цей стандарт більш релевантний до українських умов.

Часто виробники вказують різні стандарти для визначення рівня захисту. Умовно можна сказати, що 4 клас за ДСТУ відповідає класифікації NIJ IIIa. Але підходи до тестування й методи випробувань відрізняються. Наприклад, не всі стандарти передбачають перевірку захисту від уламків, а вони наразі є одним з найнебезпечніших явищ на фронті.

Основні матеріали бронеплит

Бронезахист залежить насамперед від матеріалів та їхніх властивостей. Раніше в бронежилетах і плитоносках були переважно пластини зі сталі та інших металів, що в максимальній комплектації важили близько 20 кг.

Тепер виробники стали частіше використовувати інноваційні матеріали. З ними навіть бронеплити 6 класу можуть важити 3,5–4 кг. А загальна вага бронежилета виходить близько 10 кг. Розглянемо популярні матеріали, які ви можете знайти в нашому військторгу.

Кераміка

Одним із найпоширеніших матеріалів є кераміка. Вона важить мало й має гарні показники бронебійності. Наприклад, керамічні бронеплити 5 клас можуть важити близько 2,5 кг. Для військових, які виконують завдання або мають долати чималі маршрути в небезпечних умовах, вага захисту має ключове значення.

Є кілька варіантів кераміки:

1. Оксид алюмінію (Al₂O₃) — недорогий, але досить міцний матеріал. Він добре витримує удари автоматних і гвинтівкових куль, але має більшу вагу, якщо порівнювати з іншими керамічними сполуками.
2. Карбід кремнію (SiC) — більш досконалий варіант, легший за оксид алюмінію і водночас твердіший. Він краще поглинає бронебійні кулі. Його часто використовують у військових бронежилетах завдяки оптимальному балансу ваги та міцності.
3. Карбід бору (B₄C) — високотехнологічний композит, є одним із найлегших і найміцніших. Він ефективно руйнує бронебійні кулі навіть великих калібрів. Матеріал дорожчий за попередні види, проте його вибирають спецпідрозділи, яким критично важлива мобільність.

Ці моделі вибирають піхотинці, спецпризначенці, штурмовики, розвідники тощо. Кераміку люблять через високу здатність гасити ударну хвилю. Але в цьому ж її недоліки: матеріал гасить цю енергію шляхом власного викришування. Зазвичай плиту треба заміняти після 3–4 кульових потраплять, навіть якщо візуально вона здається цілою. 

Загалом керамічні бронеплити мають термін служби від 5 до 10 років, якщо зберігаються у правильних умовах. Навіть якщо екіпірування не було в бойовому використанні, матеріал із часом може втрачати властивості через природне старіння, особливо за високої вологості або перепадів температур.

UHMWPE

Якщо вам потрібний ще легший матеріал, а рівень захисту не такий важливий, можете звернути увагу на UHMWPE. Це надвисокомолекулярний поліетилен, з якого часто роблять надлегкі бронеплити 3 клас. Наприклад, Defence Ukraine виготовляє такі плити вагою 1,38 кг. Завдяки особливостям структури матеріалу плити значно легші за керамічні аналоги, що дає бійцю більше мобільності.

Водночас синтетичний матеріал приблизно в 15 разів міцніший за сталь. Він працює за принципом поглинання енергії кулі шляхом пластичної деформації. 

Головний недолік UHMWPE — порівняно низька стійкість до бронебійних боєприпасів, які мають металеве осердя. Цей матеріал менш термостійкий: за високих температур поліетиленові плити можуть втрачати свої захисні властивості, хоча їхній вологозахист на достатньому рівні. Термін експлуатації складає частіше 7–15 років, оскільки матеріал менш схильний до утворення мікротріщин через удари.

Використовують UHMWPE переважно проти уламків, шрапнелі тощо. Він поширений серед медиків, водіїв, операторів БПЛА, представників поліції тощо. Також поліетилен буде гарною альтернативою для цивільних у небезпечних зонах (журналістів, волонтерів, представників міжнародних організацій тощо).

Нерідко можна зустріти комбіновані плити, що містять у складі UHMWPE та кераміку. Їхня конструкція забезпечує невелику вагу, високу бронестійкість, витривалість тощо.

Як вибрати правильний рівень захисту

Не можна однозначно говорити, які бронеплити кращі, а від яких варто відмовитися. Усе залежить від ситуації, особливостей загроз і специфіки бойових задач. Основні рекомендації:

1. 1–3 класи захисту за ДСТУ — захищають від куль 9 мм і 12 мм, автоматних куль, але це не завжди доречно саме в бойових умовах. Проте бронежилети виходять легкими, комфортними й часто мають можливість прихованого носіння під одягом.
2. 4 клас — зупиняє кулі гвинтівки СГД з 7,62 мм кулею. Важить більше, але універсально підходить для більшості військових задач, з якими доводиться стикатися на фронті.
3. 5 клас — ефективний проти автоматів АКМ з бронебійними кулями 7,62 мм. Такий варіант забезпечує високий рівень захисту, але може обмежувати мобільність через високу вагу.
4. 6 клас — захищає від снайперських гвинтівок, куль Б-32 7,62 мм. Надає максимально можливий рівень безпеки, але дуже важкий і потребує негайної заміни плити після влучання.

Не варто вибирати бронеплити за принципом «чим більше, тим краще». Зі збільшенням класу захисту значно зростає вага. І якщо ви думаєте, що зможете без проблем витримати бронежилет з масою близько 10 кг, врахуйте, що на цьому ваше спорядження не закінчується й ви будете нести на собі ще купу підсумків з аптечкою, магазином, турнікетами, зброю тощо. Розподіл цього навантаження потребує від вас раціонального вибору амуніції та балансу між захистом і вагою.

Коли ви визначилися з класом захисту бронеплит, не забудьте врахувати інші нюанси:

• форма та розмір — мають бути сумісні з вашою плитоноскою та максимально покривати тіло, не обмежуючи рухливість;
• амортизація — за неї зазвичай відповідають демпфери, які йдуть у комплекті або їх треба купувати окремо;
• вартість — залежить від матеріалів та їхньої якості, тож краще заздалегідь визначитися з бюджетом.

Якщо у вас досі залишаються сумніви, можете поставити питання експертам нашого військового магазину. Ми з задоволенням допоможемо підібрати оптимальну амуніцію, що захищатиме вас.

Отже, клас захисту бронеплит можна визначати за різними стандартами. В Україні найбільш популярним є ДСТУ, але ви можете також орієнтуватися на американський варіант NIJ. У будь-якому випадку об’єктивно оцінюйте загрози та підбирайте оптимальний клас захисту, не перевантажуючи своє тіло.